Походеньки видатного авантюриста Ярослава Тергузка - Страница 3

Коли летить палаюче чудовисько, кашляючи та виючи, всі розбігаються хто куди, ховаються в підвали. І тільки та одна людина йде шукати, куди воно впало, викопує із землі, якщо воно не вибухнуло, і тягне до себе додому.

Це більше, ніж нерозсудливо.

В своїй підземній майстерні унтер-офіцер розбирає цей глек, знову наповнює і стріляє ним у ворога.

Це так потішно.

Одного разу, коли Х'юго знову витягнув глека зі своєї майстерні, до нього звернувся солтис:

— Стій! Ану, відкрий, хочу побачити, чим ти його наповнив.

Х'юго з холоднокровним виразом обличчя відкрутив ковпачок, і верхня частина розпалася на дві половини, розкривши обгорнуту тонким полотном запальну суміш.

Далі унтер-офіцер роз'яснив солтису скільки частин пороху, деревного вугілля, сірки, каніфолі, смоли, нашатирю, бури та свинцевого цукру потрібно змішати, аби створити незгасиме полум'я.

— Це все дуже гарно і цікаво, але що знаходиться під нею?

Пекельна суміш наповняла глек тільки наполовину.

— Під нею знаходиться глиняна пластина, котра закриває вибуховий матеріал, який знаходиться на дні глека — це ніщо інше, як порох. Коли вогонь згорає, то пластина розжарюється і порох вибухає. Ось і весь секрет подвійного вибуху.

— Я хочу побачити, що знаходиться під глиняною пластиною, — сказав солтис.

На ці слова унтер-офіцер різко оглянувся назад. У його блискавичному погляді авантюриста відбилися гнів, відчай, злість і переляк — але тільки на мить. Його оточили охоронці солтиса, відрізавши шлях відступу.

Тоді він голосно розсміявся та знизав плечима.

— Ну, то подивися, що там під нею.

Солтис кінчиком ножа розколупав шар глини. Під ним не було пороху, а тільки пісок, а на дні глека знайшли папірець-нотатку — детальний опис стану речей у фортеці.

— Закувати його! — переможно загорлав солтис. — Тут безперечні докази проти тебе, мерзенний зраднику. Тепер матимеш і гарненьку Ріке, і товстого гусака!

Х'юго продовжував реготати навіть коли на його руки одягли кайданки.

А для повноти картини з французького боку прилетів глек та врізався в окоп, не вибухнувши. Його дістали, розкрили і знайшли в ньому що? Двісті талерів.

2. Тортури

Рисунок руки, що вказує, та дві лінії в протоколі

(для скорочення) означали тільки те, що голова суду жестом наказував кату сильніше затягувати мотузки. Після чого секретар записував кожне слово, сказане під тортурами, аж до благання «змилуйтесь, пощадіть».

Князь зайняв місце за окремим столом у кріслі під чорним балдахіном, яке нагадувало трон.

Головував солтис.

Перше питання до підсудного:

— Як твоє ім'я?

— Моє ім'я на Поділлі: Ярослав Тергузко; в Збаражі: Кочановський Зденко; в Оденсе: брат Іларій; в Гамбурзі: юнкер Еліас; в Монстері: Страмм Вільгельм; в Амстердамі: мінхер Тобіас ван дер Буллен; в Сінгапурі: махараджа Конг; на морі: капітан Руж; в Хогстратені: лицар Малкх; в Ліллі: шевальє де Мон Олімп; в Пфальці: доктор Сарепта; тут я Х'юго фон Габернікс.

— Інших нема? — здивовано питає голова.

Це було таким дивним питанням, що всі зареготали. Спершу підсудний на дибі, потім князь, потім члени трибуналу, навіть викладений на столі череп — і той сміявся. Тільки голова суду був незворушний.

Друге запитання:

— Якої ти віри?

Відповідь:

— Я народився єретиком в Аугсбурзькій общині. В Кракові я приєднався до соцініанів, в Україні прийшов у лоно православної церкви, після того я став справжнім римо-католиком, потім розенкрейцером та квакером. Я також упав в обійми індуїстського Брахми. А врешті-решт я приєднався до атеїстів та дияволопоклонників манехейців. Іншими словами, став каїнітом.

— Прекрасна колекція, — підмітив голова.

Секретар записав зізнання.

Третє запитання:

— Яке твоє звання?

— Прапороносець, — в'язень, — раб, — харампаша, — селянин, — княжий мажордом, — жебракуючий паломник, — церковний слуга, — паламар, — благородний лицар, — торговець мушлями, — спекулянт, — капітан корабля, — віце-король, — морський пірат, — вчитель, — гицель, — відьмак, — «диявольський лицар», — кат, — чудо-лікар, — пророк і унтер-офіцер…

— Еге-гей! — гаркнув голова. — Секретар не встигає за тобою.

І знову присутні не могли втримати сміху від такої кількості божевільних звань. Сміялися також і підсудний, і череп. Сьогодні у них був винятковий настрій.

Четвертий пункт катування після

наступний:

— У скоєнні яких злочинів визнаєш себе винним?

Відповідь катованого:

— Я був членом банди розбійників.

Заради більшої вірогідності сказаного солтис диктував секретарю номенклатуру латиною.

— Primo aetrocinium!

— Спокусив дружину благодійника свого до гріховної любові.

— Secundo adulterium!

— Обікрав церкву, котру мені довірили охороняти.

— Tertio furtum. Sacrilegium!

— Видав себе за благородного мужа під вигаданим ім'ям.

— Quarto larvatus.

— Виготовив собі фальшиве свідоцтво.